• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Поетична сторінка

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Бугай Юрій, 2 клас

Бугай Ю.В.

Україно моя!
Україно – матусю!
В радості й горі
До тебе горнуся.
Нене моя!
Ти дала мені крила,
Птахом весняним
До тебе я лину.
*****
Тато в поле вирушає
Я прошуся з ним піти
Тато коника сідлає –
Краще в світі не знайти.
Вітер в вухах віє, свище
Сонце світить звисока
З татом сяду ближче – ближче!
Поле! Кінь! Краса яка!
*****
Мама розбудила й потихеньку
Каже, що до річки йду один
Грає хвиля, брижиться здалеку
Човник мій порушує цей плин.
Я весло боюся опустити,
В ньому сяє сонечко ясне.
Весь замружився, не хочу пропустити,
Як народжується літній день
*****
Стрічка червона, і жовта, й синенька
Віється з вінка до небес
Чується пісня, матусю рідненька,
Хочеться казки, чудес.
Я заспіваю про свято
Мамине свято весни
І побажаю багато
Щастя, добра і краси.
*****
На вулиці живе дідусь старенький
Сидить на призьбі, спочива.
З соломи бриль його благенький
Сивий весь чуб ледь прикрива.
А вчора … діда не впізнати
Парадну форму одягнув,
До пам'ятника йшов, на свято,
Про Перемогу говорив.
Давно була війна лиха
Давно гриміло все горіло
Сьогодні пам'ять не стиха
Сьогоднв ордени ясніли
Слова тихенько так лились
Оркестр мовчав, блищав весь міддю
Всі слухали, бузок хиливсь,
На рушнику був хліб із сіллю.

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Камчатна Анастасія, 4-А клас

Камчатна Анастасія

Рідний край
Люблю я край свій, рідний – Україну
Де пташечки співають пісню солов'їну,
Тут край мій, де родилась я
І тут живе уся моя сім'я.
*****
Земля, яка мене родила
Є центр Європи – це Україна
Вона велика і дуже справедлива,
Україна – край мій дорогий,
Рідний, милий, я хочу в ньому жити
І хочу край цей з усіма творити!
*****

Мій рідний край, моя країна
Повстала вся проти агресора Росії.
Бійці хоробрі, бойові –
Щоб з перемогою у сім'ї ви прийшли!
*****

В селі в якому я живу
Навчаюсь, до школи я ходжу
Де є родина і сім'я
Це край мій рідний – це моя земля
*****

Край де воювали козаки
І захищали велику Україну –
Я маю змогу там рости
І пам’ятати все, що вони для нас зробили.

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Савчук Катерина, 10 клас

/Files/photogallery/732/IMG_0790.JPG

Мій маленький край

Люблю свій край,
А більше свою хату,
Де можу українською розмовляти,
Де можу маму ненькою називати,
А для бабусі пісню заспівати.
Люблю, коли той гай, що за городом
Показує мені свою осінню вроду,
Що озеро, яке блищить в траві
Хитренько так підморгує мені.
Обожнюю, як тато палить бур’яни,
І запах диму в ніс врізається мені,
І пахне він картоплею і кропом,
А сонце вже заходить за городом.
І ми з сестрою повертаємо до хати,
Щоб тихий вечір із сім’єю зустрічати.
Із журавля води холодної попити,
І про дитинство наше гомоніти.
Моя сім’я - це мій маленький край,
Коли б сюди не завітай
Завжди гостинно зустрічають,
Із м'яти чаєм напувають.
*****

Країв багато на землі

Країв багато на землі:
Є край стола і край землі,
Є край журбі і є край сонця,
Є край садка і край віконця.
Є край села й окраєць хліба,
Терпінню край і край всім бідам.
Є край поганцям й ворогам,
Є край війні, край москалям.
Нам треба край, війні – кінець.
Нам – сонця золотий вінець,
Нам – зорі ясні, тихі води,
Нам – дружні, без біди народи.
Бо ми є край пшениці й неба,
Чужого зовсім нам не треба
Ми – край, ми – місто, ми – село,
І ми свого не віддамо.
*****

Буває й так, що в краї ріднім сумно…

Буває й так, що в краї ріднім сумно,
Сидиш і думаєш: « Чому війна?
Невже народ страждатиме довічно?» -
Не покидає думка ця страшна.
Війна прийшла в державу й не спитала,
Мої думки й бажання розтоптала.
Вона забрати хоче нашу волю,
Блакитне небо і пшеничне поле.
Вона забрати хоче нашу віру
І сонце ясне, і червоную калину.
І рушника, що бабця вишивала,
І букву «і», що свічкой догорала.
Село потроху хлопці покидали,
І матері :«Не йди!» – тихо кричали.
В дівчат болить, щемить душа.
«Хто, як не ми», – лиш утіша.
Буває й так, що в краї ріднім сумно.
Та вірю промине все, пролетить.
Клич: «Слава Україні!»
В усіх куточках України прозвучить.

*****

А щастя де?

А щастя де? А хто ж не хоче щастя?
Шукають всі.
В грошах, у одязі, у доброму слівці,
В комфорті, у кімнаті, на роботі,
А щастя тож не в тім, добродію.
Коли виходиш в поле, за село,
Здається, все зі мною попливло.
І шлях, немов казковий змій,
І ще не визрівший у колосі рижій.
Чарівна райдуга, і ароматні квіти,
І по пшениці маки – самоцвіти,
І по траві із кришталю роса,
Й метеликом прикрашена коса.
А щастя ось, лиш проведи рукою.
І ти відчуєш радість, волю,
Відчуєш смак мого села,
Щаслива у природі я.
*****

Моя Баришівка

Моє село веде у різні боки,
Куди не глянь, ведуть дороги,
Стежки по всіх усюдах і кутках.
До магазину, саду, до ставка.
Та в місто то не стежка, шлях.
В район до Баришівки їжджу я.
Моє маленьке місто і найближче,
Красиве, рідне й дуже чисте.
Трубіж тече, підморгує мені
У парку соловейко на гіллі.
Співає про чудовий Баруч-край.
До Баришівки, друже, завітай.
І ти відчуєш і гостинність, і тепло,
І щось ніби серця торкнеться твого.
Й навіки полюбиш прекрасний мій край.
Приїдь, мій друже, завітай.
*****

Україна

Народе мій, мої брати і сестри!
І краю рідний, і моє село!
Невже слова замінять з часом жести,
І мови нашої, як не було.
Ми знову маємо всім показати,
Що Україна – наша рідна мати,
Що мова наша вже століттями існує,
І вже давно порядність в нас панує.
Але ми витримаєм, все здолаєм,
І не даремно українцями нас називають,
Бо ми живемо у своїй країні,
Де жито жовте і волошки сині.
*****

Колись

Якщо колись мене спитають:
– А звідкіля така дівчина?
Я загорджуся, посміхнуся, і відповім:
– Із України!
–А де це? – знов мене спитають.
І я скажу:
– Нехай всі знають,
Що це країна трударів,
І хліборобів, вчителів,
Країна миру і добра
І кожен хай про цеє зна!
*****

Мова

Моя ти мово – найбільше диво з див,
О, скільки маєш ти чарівних, гарних слів
Я так люблю й співати, й говорити ними,
Твоїми і моїми словами чарівними!
Можливо, хто й неологізми полюбляє,
Та я люблю слова своїх бабусь:
І чорнобривці, й хвіртка, і плекає,
І світанковий вечір, і з трояндою картуз.
І хліб, і небо мирне, і рушник червоний,
Щасливий ранок, сонце і немає сліз.
Тримайся, мово, ми – твоя опора.
І як би важко нам з тобою не було,
Запам’ятай, ми завжди із тобою!
Ми – українці, і як нам повезло!
*****

Морозівка

Морозівка… Така морозна назва,
Але як гарно й тепло у селі.
Природа нам співа протяжно,
І урожай погнувся на гіллі.
Село моє прекрасне в різну пору:
Коли весна засипле пелюстками,
І дощ лягає на траву шовкову.
Коли гаї нам золото дарують
Коли останнє яблуко вгорі,
І біля школи в годівничці – снігурі.
Я маю щастя – жити у селі,
І бачити пшеничні, пелюсткові дні,
Коли аж мліє в пахощах бджола,
І жайвір у лозині затиха.
Морозівка! Мій рідний край!
Коли в село не завітай,
Завжди даруєш щедро всім
Сердець щедроти, хліб і сіль.
*****

Школі

Я пам’ятаю дзвоник свій найперший,
І бантики, і квіти, і буквар,
По споришу у школу поспішала
Навчатись – це ж найкращий дар!
Летять роки, а ми стаєм дорослі,
І вчителям час скроні посріблив,
І знову йду у школу я по росах,
І вже і восьмий дзвоник віддзвенів.
Прийде весна, покличе всіх у місто,
Час іспитів прийде, і продзвенить дзвінок,
І я згадаю ті слова із пісні:
«Він не покличе вас на перший ваш урок».
Але я вдячна долі, школо,
Що саме тут, у рідному селі
Я віднайшла розумне і прекрасне ,
І всю любов я віддаю тобі!

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Липень 2020 Наступна
ПВСЧПСН
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031