• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Слово про колегу

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Життя покликало до школи

Вчитель історії

Ювілей – це чудова подія,

Це – досягнення щастя в житті

Тож здійсняться нехай усі мрії,

І живеться у щасті й красі.

У всіх справах хай успіх ведеться,

Сил, здоров’я – з роси і з води!

Нехай щасливо лиш живеться,

Одне добро і достаток ведеться!

Рудницька Галина Василівна народилася в с.Кованка, Овруцького р-ну Житомирської області, на даний час проживає за адресою с.Морозівка, Баришівського р-ну, Київської області.
Галина Василівна має вищу освіту, закінчила Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка в 1983 році, відтоді і працює вчителем історії у Морозівському НВК «спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів – ясла-садок».
Галина Василівна має кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», підтверджену рішенням атестаційної комісії відділу освіти Баришівської райдержадміністрації від 05 квітня 2012 року.
У 2010 р. вона підвищила кваліфікацію у Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів на очних проблемно-тематичних курсах з питання«Упровадження технологій інтерактивного навчання та розвитку критичного мислення у процесі вивчення суспільствознавчих предметів».
Галина Василівна має високу науково-теоретичну та фахову підготовку, добре володіє методикою викладання, розуміє сучасні вимоги до навчально-виховного процесу. Головною метою викладання історії вважає виховання громадянина України, соціальної зрілої, працелюбної, творчої особистості. Цю мету вчитель ставить головним завданням на кожному уроці. Вчитель домагається досягнення формування конкретних історичних знань, здійснює розвиток особистості, історичного мислення учнів, осмислення ролі людини (свою особисту) в історії, відповідальності особистості за власні дії, усвідомлення учнями права на вибір власної поведінки з урахуванням і дотриманням правових гуманістичних засад.
Галина Василівна намагається розвивати творче мислення особистості, вироблення власного погляду на історичні факти, критично ставитися до історичної інформації, є керівником шкільного методичного об’єднання вчителів суспільно-природничого циклу, також приймає активну участь в роботі районного об’єднання вчителів історії. Виступає з лекціями та доповідями перед вчителями та батьками. Охоче ділиться досвідом з колегами, володіє ІКТ, пройшла навчання за програмою Intel «Навчання для майбутнього».
Галина Василівна відповідає займаній посаді та може бути атестована на підтвердження кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії».
Галина Василівна нагороджена: Грамотою відділу освіти Баришівської райдержадміністрації (1987р.), Почесною грамотою Міністерства освіти України (1996р.), Грамотою управління освіти і науки Київської облдержадміністрації (2002р.)

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Успіх – у повсякденній праці

вчитель математики

Радіоненко Сергій Михайлович народився в м. Березань Баришівського району, Києвської області, на даний час проживає за адресою с.Морозівка, Баришівського р-ну, Київської області.
Сергій Михайлович має вищу освіту, закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. О.М.Горького в 1980 році, відтоді і працює вчителем математики у Морозівському НВК «спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів – ясла-садок».
Сергій Михайлович має кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», підтверджену рішенням атестаційної комісії відділу освіти Баришівської райдержадміністрації від 05 березня 2010 року.
Сергій Михайлович має високу науково-теоретичну та фахову підготовку, добре володіє методикою викладання, вміє правильно визначити структуру уроку щодо поставленої мети і конкретних умов. Сумлінно готується до уроків, проводить їх на високому рівні при активній роботі всіх учнів класу. Спонукає учнів до активної пізнавальної діяльності, розвиває в них логічне мислення, вміння застосовувати вивчений матеріал на практиці, вчить логічним операціям, аналізувати, систематизувати, порівнювати і узагальнювати.
Систематично і цілеспрямовано працює вчитель над створенням максимально сприятливих умов для розвитку математичних здібностей кожного учня. Застосовує такі методи і прийоми, які б розвивали логічне мислення, навики контролю і самоконтролю.
Працюючи над проблемою «Шляхи підвищення ефективності уроків математики» головними завданнями вважає не лише дати учням міцні знання і навички, а і розвинути їх мислення, зацікавити вивченням математики, активізувати їх пізнавальну діяльність, привчити працювати самостійно.
Користується повагою серед колег, учнів та їх батьків.

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Вчитель за покликанням

Із тисячі професій на землі, Які вже є,

Яких ще будуть вчити,

Є головна - як вищий, сущий хліб,

І назва цій професії - учитель.

Сміловська С.Ф.

Сміловська Світлана Федорівна – емоційна, ерудована, закохана в свою працю людина, думки і слова – виважені, чисті від самого серця.
Світлана Федорівна в 1967 році закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.В.Гоголя. Відпрацювала за направленням 3 роки в Плисецькій середній школі Бортнянського району Чернігівської області. З 1971 року була призначена на роботу в Морозівську восьмирічну школу вчителем російської мови і літератури, в 1975 році – переведена на посаду вчителя російської мови і літератури старших класів в Морозівську середню школу, де працює і до цього часу. За період роботи в школі (педагогічний стаж – 43 роки) як класний керівник випустила 4 класи (випускники).
Має кваліфікаційну категорію «Спеціаліст вищої категорії» та педагогічне звання «Старший вчитель», грамоти від районного та обласного управлінь освіти, Міністерства освіти, нагороджена знаком «Відмінник освіти України».
Світлана Федорівна постійно підвищує свій науково-теоретичний та методичний рівень, активно сприймає, осмислює, впроваджує і розповсюджує передовий педагогічний досвід, має добрі організаторські здібності.
Вчителька систематично готується до уроків, проводить їх на високому науковому та методичному рівні. Виховує в учнів принципи загальнолюдської моралі, повагу до батьків та старших по віку.
Сміловська С.Ф. тонко розуміє своїх вихованців. На уроках вимоглива, у спілкуванні з учнями доброзичлива, уважна, завжди готова дати потрібну пораду чи рекомендацію. Вона вміє організувати учнівський колектив. Під час уроку працює з усім класом. Головним завданням у своїй роботі вважає виховання інтересу учнів до літератури різних країн, розуміння учнями світового літературного процесу, знайомство з зразками кращих перекладів українською мовою, формування навичок аналізу художніх творів, вивчення необхідних понять з теорії літератури. На уроках завжди створюю таку систему роботи, яка б повною мірою розкривала потенційні можливості учнів, стимулювала їх наукову діяльність, давала можливість відчути себе першовідкривачем.
Її авторитет серед колег і односельців завжди вагомий. Жодна справа чи подія не залишалася без її уваги чи особистої допомоги. Порадившись з цією людиною обираєш ту думку, що, можливо, належала й тобі, але підтверджена Світланою Федорівною – вже ставала дійсно правильною.
З теплом і повагою згадують Світлану Федорівну її випускники, а сьогодні колеги: Пилипенко Алла Миколаївна, вчитель української мови та літератури: « Добра, справедлива, уважна, на її уроках ми дізнавались багато цікавого. Світлана Федорівна терпляче пояснювала все, що незрозуміло. Вона ніколи не кричала, не підвищувала голос, проте навіть її тихе зауваження викликало сором і відчуття провини. Учні з нею як одне ціле: разом переживали проблеми, раділи успіхам, пишалися перемогами та долали негаразди. Їй вдавалося зазирнути у кожну душу, вселити в неї добро і гуманність, віру в себе, впевненість, щирість, вірність і почуття відповідальності.», Самаєва Руслана Павлівна, заступник директора з навчально-виховної роботи: «Навчатися у Світлани Федорівни було легко, весело і приємно, адже вона спокійна і лагідна вчителька. До своїх учнів вона завжди ставиться з материнською теплотою і щиро турбується про кожного. Як хороший класний керівник, вона раділа нашим перемогам, підтримувала в скрутну хвилину, завжди уміло і правильно скеровувала нас і налаштовувала на серйозне ставлення до навчання. Із Світланою Федорівною також добре було і відпочивати. Ми їздили на екскурсії, весело проводили вільний час, влаштовуючи вогники. І все це відбувалося завдяки нашому класному керівникові, бо саме вона, надихала нас і допомагала втілити у життя всі задуми. Завдяки Світлані Федорівні ми мали чудовий колектив. Воно й не дивно, адже вона віддана своїй професії й дуже її любить, а головне – Світлана Федорівна вчитель за покликанням. Учні стали для неї дорогими, улюбленими, а вона для них – найпрекраснішою, найдорожчою вчителькою. Сьогодні, працюючи пліч-опліч з цим досвідченим педагогом, ми переймаємо її досвід, наполегливість у досягненні поставленої мети.»
Світлана Федорівна – не лише вмілий педагог, класний керівник, вона лагідна мати, добра бабуся, гарна господиня та найкращий у цілому світі друг, що вміє вислухати та зберегти таємницю. Разом з чоловіком Олександром Семеновичем виховала двох синів – Сергія (військовий, проживає в Росії) та Ростислава (ветлікар, працює і проживає в м.Бориспіль), має двох онуків та внучка. Як і всі жителі села – є у неї улюблений шматочок землі. Це квітник! Це сад і грядки, куди вона запрошує всіх бажаючих, аби пригостити фруктами, чи салатом з грядки, чи просто відпочити в тіні вже так давно посадженого саду. Доброзичлива, щира і порядна людина.
Вітаючи Світлану Федорівну з ювілеєм бажаємо їй здоров’я, як найціннішого в житті кожного, материнського щастя, яке вона особливо береже, цінує і молиться за нього, залишатися в пам’яті її вдячних учнів на все життя невтомною, принциповою, справедливою і надзвичайно цікавою людиною, яка над усе вважає першим правилом в житті – передавати свої знання іншим. За це і цінують її колеги, її випускники, її односельці.
Р.САМАЄВА,
заступник директора Морозівського НВК

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Долі людські

ЦІНУВАТИ Й ТВОРИТИ ПРЕКРАСНЕ

/Files/photogallery/746/clip_image002.jpg

Січень січе, а лютий лютує… На те й зимова пора, для якої віддавна звичні хурделиці та завірюхи. Звісно, холоднеча завдає більше виробничих і побутових проблем, але ж і дарує неабияку втіху дітям. Радіють школярі, що мороз зачинив двері до школи на кілька днів, а з’являлося вдень сонце, то й холод не так дошкуляв, особливо якщо гуртом спускалися на санчатах із гірки…
Раїсі Іванівні Войтко нинішні холоди нагадали про сибірську стужу, коли її родина переїхала із Житомирщини до далекого Сургуту в пошуках кращого життя. І хоча швидко адаптувалися до сурового клімату Півночі, кликала рідна Україна. Отож згодом сім’я перебралася на Київщину, до Морозівки. Раїса Іванівна спершу працювала на місцевій птахофабриці, а згодом – завгоспом у школі. І хоча не один рік – на заслуженому відпочинку, постійно цікавиться, як готується приміщення до нового навчального року, чи не холодно у класних кімнатах узимку, які перспективи щодо подальшої модернізації навчального закладу, навколо якого, як і в кожному селі, обертається громадське життя. От і в неї – троє внуків, підростає правнучка… Тож зв’язок із садочком-школою не переривається.
А ще, попри вік і мінливі тенденції моди, Раїса Іванівна не полишає свого улюбленого заняття – пошиття та реставрації одягу. На її дитинство припали важкі воєнні та повоєнні роки. Переховуватися від фашистських карателів довелося у льосі, а жити – в землянці. Про одяг і згадувати не хоче: був він ношений-переношений і латаний. І все ж тримали його в чистоті, бо споконвіку привчені наші люди цінувати й творити красиве. А Раїсі так хотілося, особливо у підлітковому віці, обновки хоча б на свято. Може, тому у неї до шиття змалку проявився неабиякий хист: із маминої спідниці виходила вечірня сукня. Як закінчила вісім класів Стрижавецької школи, поступила до Бердичівського швейного училища. Здобувши професійну освіту, працювала у швейній майстерні місцевого побуткомбінату. І швидко у молодої творчої майстрині з’явилися постійні замовники, які поважали її як спеціаліста і як людину. Розважлива у словах і вчинках, вона вміла вислухати кожного, обережно порадити, за потреби – допомогти. Тому і йшли до неї люди не тільки з проханням, щоб пошила нове вбрання, а й поговорити, почути її відповідь на те, що хвилювало в той момент і важко було самостійно знайти правильне рішення.
У нашому педагогічному колективі Раїса Іванівна стала кожному мудрим старшим товаришем. Жінки, помічав, придивлялися до її одягу: костюми класичного стилю різнилися окремими деталями, які надавали неповторної привабливості. Отож при виборі нової сукні часто консультувалися з Раїсою Іванівною, а то й красувалися в обновах, пошитих нею. Відома в окрузі швачка творила все нові й нові ексклюзивні речі. Але то руки, а от душа… Душа, дійсно, – від батька-матері та Бога. Раїса Іванівна володіє такою світлою енергетикою, що її вистачає для всіх. Тож і тягнуться до неї і ровесники, і юні, щоб поділитися сокровенним, перейняти нові рецепти святкових страв, визначити індивідуальний стиль одягу відповідно до професії чи урочистої події. До неї, справедливої, порядної, доброї, чуйної, тягнуться друзі, її шанують діти, люблять онуки і правнучка. А ми радіємо , що Раїса Іванівна навідується до нашого колективу і вчимося у неї оптимістичного ставлення до життя.
А.ІЛЬЄНКО,
директор Морозівського НВК

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Із криниці свого роду

/Files/photogallery/746/P1310534.JPGУміння відчувати, творити і берегти красу віддавна притаманне українським господи­ням. Усе було привабливим у затишних сільських оселях: хата біла, ще й призьба червоною глиною підведена, піч - розмальована, мисник різьбле­ний, а на стінах - вишиті рушники. Іншими стали сучасні будівлі, змінився інтер'єр, однак і донині шануються вироби майстринь, які зберігають одвічні символи-обереги і передають секрети творчості дітям, онукам...
Кожне поселення славиться своїми умільцями, є вони і в Морозівці. Щоб не замулилося джерело народної творчості, розширювалася і вдоскона­лювалася традиційна техніка декоративно-при­кладного мистецтва, на високому професійному рівні дбає Тетяна Яківна Нестеренко, учитель тру­дового навчання Морозівського НВК. Більше п'ятнадцяти років вона працює і керівником творчого об'єднання «Берегиня» Баришівського центру по­зашкільної роботи «Мрія». Її вихованці - незмінні учасники (призери та переможці) виставок-конкурсів дитячої творчості «Обдаровані діти Укра­їни», «Моя веселкова Україна», «Скарби рідного краю», «Український сувенір», «Таланти твої, Київ­щино»... А результативна діяльність Тетяни Яківни відзначена грамотами і дипломами Міністерства освіти і науки України, Національного центру «Мала академія наук України», Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, обласним центром дитячої творчості дітей та юнацтва Київщини...
Ось і цьогоріч призерами районного етапу конкурсу-захисту МАН стали її вихованці, учениці де­в'ятого класу: тема роботи Вікторії Біляй -«Стояла біла хата під горою край долини, у виш­невому садочку та в калині...», в якій вона дослі­джувала на основі місцевого матеріалу традиції забудови українського житла; та Альони Сови - «Рукотворні обереги місцевих майстринь-вишивальниць». Окрім того, що дівчина освоїла різні техніки вишивки, вона досконало вивчила на­дбання сільських майстринь Галини Панасівни Божко, Ганни Дорошівни Попович, Ольги Костян­тинівни Яценко, Ольги Іванівни Плагодни, Любові Олександрівни Божко, Валентини Михайлівни Монайло... Вишивають жінки хрестиком та пол­тавською гладдю, проте кожна робота неповтор­на - різниться тематикою, узором, поєднанням кольорів та їх відтінків... А яке розмаїття виробів! Весільні рушники, картини, сорочки, скатерті, серветки, наволочки...
Радує, що не замулюється чиста криниця на­ціональної культури, майстерність старших пе­реймають юні. А головне - бережуть духовну культуру свого роду.
Р.САМАЄВА,
заступник директора із навчальної роботи Морозівського НВК
Баришівський вісник №7(111), 16 лютого 2013 року

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Берегти одвічні цінності

/Files/photogallery/746/DSC_0124.JPG Любов Олександрівна знайо­мить із книжковим фондом шкільної бібліотеки, тематич­ними виставками, в яких зібра­на література (наукова і худож­ня) до предметних тижнів, па­м'ятних дат, що дають змогу читачам швидко зорієнтуватися в невпинному потоці інформації. І хоча більшість старшоклас­ників Морозівського НВК «спеціалізована загальноосвіт­ня школа І-ІІІ ступенів з поглиб­леним вивченням окремих предметів - ясла-садок» віддає перевагу Інтернету, він не здат­ний, переконана Л.О.Панасюк, замінити книгу, яка, окрім інформації, дарує ще й особли­ву естетичну насолоду, відчут­тя спілкування із автором.
Шкільна бібліотека простора і світла. І, незалежно від пори року, радує цвітінням кімнатних квітів, які з любов'ю вирощує Любов Олександрівна і щедро ділиться розсадою для озеле­нення навчальних кабінетів.
Чимало зусиль віддає Любов Олександрівна поточному ком­плектуванню і доукомплекту­ванню шкільної книгозбірні. Її незмінні помічники, учні та ви­пускники школи, дарують бібліотеці новинки літератури різних сфер знань. Педагог за освітою, Л.О.Панасюк знаходить підхід до кожної дитини. Вникаючи у світ індивідуальних захоплень, уміє зацікавити кни­гою, допомагає знайти свого автора, розвивати і вдоскона­лювати природні здібності.
Тісно співпрацюючи із учите­лями-предметниками, Любов Олександрівна допомагає підібрати матеріал для прове­дення уроків, тематичних ви­ховних заходів. І сама бере у них активну участь.
- Формувати читацький інте­рес у дітей починаю із раннього віку, ще з підготовчої групи, - розповідає Любов Олександрів­на. - Стежу за інтелектуальним зростанням. Радію, коли учні беруть участь (і одержують при­зові місця!) у творчих конкурсах.
Для старших читачів вона організовує свята, вікторини, виставки, регулярно інформує їх про нові книжкові надходжен­ня. А для малечі - захоплюючі подорожі у дивовижну країну Казки. От і по дорозі до школи замилувалися із внучкою Ма­риною красою шкільного парку і вирішили: наступний захід треба приурочити вивченню довкілля рідного краю. У стар­шокласника Сергія, як і більшості його ровесників, на першому плані - нові комп'ю­терні технології, адже за ними - майбутнє науково-технічного прогресу. «От і тема для дис­кусії, - усміхається бабуся Лю­бов Олександрівна. - У нового покоління - нові пріоритети. Однак є у нашому житті і вічні цінності. І про це усім нам тре­ба пам'ятати».
А.ІЛЬЄНКО,
директор Морозівського НВК
Баришівський вісник №7(111), 16 лютого 2013 року

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Жити - із гідністю

«Без школи себе не уявляю, вона для мене - сенс життя , - зізнава­лася Галина Антонівна Гайова, учитель україн­ської мови та літерату­ри, оформляючись на пенсію. - Єдина втіха, що буду тримати зв'я­зок із колективом».
А в ньому працюють і її учні, зокрема філоло­ги Ольга Павлівна Петренко та Наталія Валеріївна Савчук, дочка. А друга донь­ка, Оксана Валеріївна, виявляла більшу схильність до точних наук, тож і професію обрала відповідну - бухгалтера.
І зараз пам'ятаю надзвичайно добро­зичливу ауру уроків, властивий лише їй стиль викладання, що, як тепер розумію, проявлявся в інноваційній методиці, в особливій манері володіти увагою учнів, застосуванні особистісного (і диференційного) підходу до кожної дитини.
Заходила до класу Галина Антонівна, зосереджена і завжди усміхнена, - і в на­ших очах спалахували допитливі вогники. Ми інтуїтивно відчували, що вона нас лю­бить, із увагою і повагою сприймає роз­думи, викликані прочитаними творами, із розумінням - проблеми (а в дітей вони не менш важливі, ніж у дорослих), от тільки досвіду в їх вирішенні немає та складність інколи сприймається як безвихідь. Спри­яла тому, аби в кожного вихованця сфор­мувати почуття власної гідності: «Якщо ви не поважатимете себе, вас не поважати­ме ніхто. Але для цього треба стати Осо­бистістю!» Досвідчений словесник, вона дбала не лише про підвищення грамот­ності, а й стилістичну досконалість усно­го та писемного мовлення; повз пильний зір і слух учительки не проходили ні місцеві діалектизми, ні неправильно по­ставлені наголоси в словах.
Галина Антонівна перша із односельців здобула освіту у престижному столично­му вузі (педагогічному інституті імені М.Горького) і всіляко підтримувала праг­нення своїх вихованців учитися, розвива­ти і вдосконалювати свої здібності, здо­бувати професію за покликанням.
Із нею ми знайомилися із історичними та культурними пам'ятками Баришівщини, Переяслав-Хмельницького, Києва, Умані, Яремчі, побували в легендарних містах-героях Бресті та Ленінграді...
Літературні вечори приурочували твор­чості класиків та презентації новинок су­часної літератури, а учасники драматич­ного гуртка ставили на сцені п'єсу Тара­са Шевченка «Назар Стодоля», вистави за його поемами «Катерина», «Наймичка»...
А тепер Галина Антонівна читає казки разом із найменшою онучкою Анною. Ча­сто навідується старша Катерина - уже школярка, розповідає про успіхи в на­вчанні та спорті (захоплюється баскетбо­лом і волейболом), показує нові малюн­ки, рідше буває Інна, у неї, студентки, тур­бот більше, а часу обмаль.
Р.САМАЄВА,
заступник директора Морозівського НВК
Баришівський вісник №10(114), 08 березня 2013 року

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Руслана Самаєва: «Енергією та позитивом мене заряджає робота»

Самаєва Р.П.

Не одне покоління учнів добре знає Руслану Павлівну САМАЄВУ, заступника директора із навчально-виховної роботи Морозівського НВК, завжди прислуха­ються до її виваженого слова. Адже вона, керуючись словами Луція Аннея Сенеки: «Хочеш жити для себе - живи для інших», вкла­ла душу й серце в рідну сільську школу, віддавши роботі в ній майже 16 років свого життя.
- Руслано Павлівно, спершу розкажіть, де ви здобували осві­ту? Як довго працюєте на цій посаді?
- Я - випускниця Морозівської школи, яку закінчила в 1989 році. Педагогічний колектив, із яким я сьогодні працюю, це - люди, котрі колись були моїми вчителями, а зараз є колегами.
Вищу освіту здобувала у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Гри­горія Сковороди» на філологічному факультеті. Через два роки після закінчення навчання почала працювати у нашій школі вчителем, а в 1997 році мене призначили на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.
- На чому акцентуєте увагу в організації навчаль­ного процесу?
- Робота нашого колективу націлена не лише на те, щоб дитину навчити й виховати, важливим завданням є її підготовка до життя в соціумі. Ми робимо все задля того, аби наші учні стали повноцінними особистостями, і, залишивши стіни школи, де поруч знаходилися друзі, вчителі, однокласники, не розгубилися, не злякалися, а впевнено йшли життям уперед.
Також в організації навчального процесу ми разом із колегами значну увагу приділяємо роботі з обдаровани­ми дітьми. Уже 4 роки поспіль наші учні є призерами об­ласного конкурсу захисту науково-дослідницьких робіт.
Як на мене, ми успішно допомагаємо дитині розкрити свої таланти, своє внутрішнє «я», розвинути свої захоп­лення, реалізувати творчі задуми. Вважаю, що кожен із учнів - особистість, яскрава й неповторна, адже Бог наділив усіх своїм талантом. Основне завдання - відшу­кати цю іскру і «розпалити», щоб вона спалахнула яскравим вогником.
Ми намагаємося у своїй роботі втілювати в життя особистісно-орієнтований підхід до навчання, виховання і розвитку кожної дитини. Адже я переконана, що немає хороших і поганих дітей. Усі діти - хороші. Потрібно тільки зуміти розкрити в них добрі, позитивні якості.
У нашому навчальному закладі ми розвиваємо талан­ти не лише учнів, а й учителів. Тут варто робити акцент на саморозвиток і самовдосконалення педагога. Адже якщо вчитель за рівнем свого розвитку «стоятиме» на місці, у результаті таку ми й матимемо освіту. Наразі освітяни повинні вчитися сприймати і передавати наступ­ним поколінням колег передовий педагогічний досвід.
Нині наші вчителі працюють за експериментальним проектом «lntel», згідно з яким педагоги готують і захи­щають власні творчі проекти, йдучи таким чином постійно в ногу з часом.
- Що ви можете сказати про педагогічний колек­тив вашого навчального закладу?
- Це - люди з досвідом, носії високої моралі й духов­ності, які по-справжньому пройняті ідеєю виховання майбутнього України - дітей.
Як заступник директора, я дуже поважаю і люблю своїх колег. Гадаю, що не мала б усіх тих заслуг, того авторитету, тих професійних досягнень, аби не колек­тив однодумців - цікавих, творчих людей, які свого часу були моїми наставниками. А зараз це - моя команда, з якою дуже легко втілювати в життя різні ідеї, запрова­джувати в нашому освітньому закладі нові форми навчання і виховання.
- Ваше головне досягненням за час роботи в школі?
- Нашою мрією було відкриття в Морозівці навчального закладу но­вого типу. І в 2007 році ця мрія здійснилася - наша школа почала працювати в статусі спеціалізованої загальноосвітньої школи з поглибле­ним вивченням інформатики, право­знавства, української мови.
Але для того, аби наші дітки мали всі умови для нормальної організації навчального процесу, одних лише творчих ідей замало. Ми з директо­ром НВК А.М.Ільєнком тривалий час працювали над тим, аби забезпечи­ти необхідну матеріально-технічну базу в школі. На сьогодні маємо два сучасно оснащених кабінети інфор­матики з найновішими, найпотужні­шими комп'ютерами. Також у школі є проектор, який часто використовується учителями й учнями під час проведення практичних занять чи захис­ту науково-дослідницьких робіт.
Та всім добре відомо, що вітчизняна система освіти наразі переживає не кращі часи. Складним для багатьох шкіл, у тому числі й нашого району, залишається питан­ня забезпечення необхідними матеріалами кабінетів фізи­ки, хімії, біології. Ми з колегами намагаємося йти на крок попереду, і деякі практичні заняття проводимо не зі звич­ними матеріалами - таблицями, схемами, а за допомо­гою комп'ютерних програм. Такі заняття добре сприйма­ють учні, їм цікаво, відразу ж виникає бажання вчитися.
Найголовнішим є те, що вся наша праця націлена на результат. А він і справді заслуговує лише схвальної оцінки. Адже зараз ми стали свідками того, що до нашої школи віддають на навчання діточок не лише з Морозів-ки, а й із сусідніх сіл: Бзова, Власівки, навіть із населених пунктів Бориспільського району.
- Які маєте плани на майбутнє?
-Я ні в якому разі не збираюся зупинятися на досягну­тому. Кожна позитивна зміна - стимул для нових ідей, дій, звершень. Наша школа стала однією із перших, де було запроваджено вивчення такого предмету, як логіка. Ми довго і старанно працювали над створенням програ­ми вивчення цього предмету. Також діти освоюють осно­ви дизайну. Для всіх нових предметів ми самотужки пишемо програми, формуємо календарні плани, працює­мо над планами-конспектами уроків.
У перспективі - запровадження вивчення нових дис­циплін природничо-математичного типу. Та на шляху здійснення цих задумів є значна проблема - у сільській школі важко впровадити профільне вивчення окремих предметів через те, що дуже малий контингент учнів. Та і з цієї ситуації можна знайти вихід. Там, де неможли­во організувати повноцінне поглиблене вивчення тих чи інших предметів, ми створюємо факультативи, додат­кові курси. Це не лише підвищує інтелектуальний рівень наших учнів, а й допомагає їм готуватися до вступу у вузи за якимось конкретним профілем.
- І звідки в заступника директора сільського НВК стільки енергії, ентузіазму?
- Енергією та позитивом мене заряджає робота. Я обожнюю працювати з дітьми, ціную і поважаю педагогічний колектив нашої школи. Крім того, значну увагу приділяю самоосвіті. Намагаюся виписати якийсь педагогічний журнал, відвідати курси підвищення кваліфікації, ознайомитися із найновішою науковою літе­ратурою. Оця самоосвіта і є своєрідним джерелом нових ідей, ініціатив, задумів, які рано чи пізно знаходять своє втілення на практиці.
- Руслано Павлівно, дякуємо за цікаву бесіду. Приємно було поспілкуватися зі щирою, активною та енергійною людиною.
Спілкувалася Жанна ГАРКАВЕНКО.
На знімку: заступник директора із навчально-вихов­ної роботи Морозівського НВК Р.П.Самаєва.
Баришівські вісті №81(9481), 13 жовтня 2010 року

Картинки по запросу державний прапор україни анімація

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Липень 2020 Наступна
ПВСЧПСН
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031