• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Національно - патріотичне виховання
• Відкриття меморіальної дошки

Вшанували. Йому в віках судилося безсмертя

Пішов у смерть – і повернувся в думі,

і вже тепер ніхто його не вб'є...

Ліна Костенко

Похмурого квітневого дня на подвір’ї Морозівського НВК відбулася урочиста і водночас хвилююча подія: на будівлі школи відкрито меморіальну дошку на честь колишнього учня цього навчального закладу, загиблого бійця АТО Дениса Григоровича Поповича, який здійснив справжній подвиг – віддав своє життя, зі зброєю в руках захищаючи свободу України.

В урочистому заході взяли участь заступник голови КОДА Д.В.Христюк, т.в.о. голови Баришівської райдержадміністрації Д.М.Загуменний, голова Баришівської районної ради О.І.Ільченко, родина Поповичів, керівник апарату райдержадміністрації Д.В.Мусієнко, депутати районної ради А.М.Ільєнко та В.Ю.Бусел (Вадим Юрійович виготовив дошку за власні кошти), бойові побратими загиблого, учні школи, громада села.

Денис Попович із позивним Денді загинув 22 січня цього року, коли вся країна відзначала День соборності. Він разом із іншими військовослужбовцями тримав оборону у селі Опитному Ясинуватського району Донецької області. Там і прийняв свій останній бій…

«Хто ще кілька місяців тому знав, що на нашій землі трапиться таке лихо, хто міг повірити, що в серці Європи будуть гинути люди, захищаючи свою Батьківщину? – із болем у голосі промовив Дмитро Христюк. – Сьогодні йдуть у безсмертя найкращі, навіки перестають битися їхні молоді серця. Ми не маємо права забути бодай одне ім’я захисника, який віддав своє життя за нас, за наше майбутнє».

Звертаючись до батьків загиблого героя, Дмитро Вікторович подякував їм за виховання справжнього патріота, який був у першій шерензі сміливців, що виборюють свободу Батьківщини. А громаду села та й усього району закликав шанувати пам'ять земляків – мужніх захисників України, повсякчас підтримувати родини, котрі втратили на жорстокій війні своїх батьків, чоловіків, синів…

«Денис був учнем нашої школи, старанно навчався, охоче відгукувався на прохання допомогти, – пригадував директор Морозівського НВК А.М.Ільєнко. – Саме тому, коли Україна опинилася в біді, він, не вагаючись, пішов її боронити. Він – справжній герой!»

Не стримуючи сліз, згадувала свого сина і мати загиблого – Надія Леонідівна, міцно тримаючи за руку онука Іллюшу. Вона подякувала представникам влади та односельцям за проявлені небайдужість та співчуття до їхнього горя і побажала всім найголовнішого – мирного і світлого неба над Україною.

Багато теплих слів прозвучало цього дня на адресу Дениса. Рідні, друзі, бойові побратими згадували його як прекрасну людину, надійного друга і товариша, доброго і люблячого сина, чоловіка й батька.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять загиблого земляка, а до меморіальної дошки лягли живі квіти.

…Навіть погода сумувала цього дня за вірним сином свого народу. А Денис, як живий, усміхався землякам із гранітної пам’ятної дошки, ніби запитуючи кожного: «А що ти зробив для своєї Батьківщини?»

Жанна Гаркавенко

P.S.

Адміністрація Морозівського НВК висловлює щиру подяку Буселу Вадиму Юрійовичу за виготовлення дошки, голові батьківського комітету НВК Савчуку Олегу Борисовичу за допомогу у її встановленні та Савчук Наталії Валеріївні за підготовку і проведення цього урочистого заходу.

Коментарi